Путник

Четверг, 28 июня 2018 15:44

Замок із піску Избранное

Автор
Оцените материал
(1 Голосовать)

zamok

Легкий вітерець підганяв теплі морські хвилі, які ліниво накочувалися на берег. Час був ранній, та на пляжі вже зібралося чимало відпочиваючих, серед яких були і киянки – мати і донька. Вони вже встигли скупатися, позагоряти на сонці, а тепер розкривали великі парасолі над своїми лежаками. Дівчинка вперше приїхала на море і виглядала дуже щасливою.

-На сьогодні сонячних ванн вже достатньо, - говорила жінка. – До сонця тіло має звикати поступово, щоб не було опіків. Давай тепер просто полежимо, подихаємо морським повітрям, почитаємо у тіні?

-А що, купатися сьогодні вже не будемо? – засмучено запитала донька.

-А хто сказав, Світланко, що купатися нам заборонено? – засміялася жінка.

-Як добре! – повеселіла дівчинка. – А можна я замість того, щоб лежати під парасолем, одягну футболку і капелюшок і буду робити замок із піску?

-А чому б і ні? Будь ласка! – одразу погодилася Світланчина мама.

Тим часом на пляжі з’явилася ватага місцевих хлопчаків. Коли хлопці проходили повз Світланку, один з них насмішкувато кинув у бік дівчинки:

-Ви тільки погляньте, замок будує! Теж мені, принцеса! Мабуть, мрієш про принца на білому коні?

-А тобі яке діло? Відчепись від неї, Сашко! – обірвав друга інший хлопчина.

-Що хочу, те й кажу! Це ти від мене відчепися, Дмитрику, - обізвався Сашко. – Теж мені, захисник знайшовся!

Наплававшись досхочу, хлопці стали у коло і почали грати у волейбол.

-Добре їм: сонця можна не боятися, он як засмагли! Місцеві... Коли хочуть, тоді і приходять на море, - з заздрістю подумала Світланка, оцінивши красиву морську засмагу хлопчаків.

Виявилося, що будувати замок із піску не так вже й просто, адже він мав тягнутися у небо, мати чисельні башти, віконця. Світлана зупинила роботу, розмірковуючи над тим, як зробити замок по-справжньому красивим.

-Хочеш, допоможу? – несподівано присів біля неї Дмитрик.

-Давай! – весело погодилася дівчинка. –Я в інтернеті бачила фото чудових замків із піску, але у мене щось не дуже виходить...

І робота закипіла вже в чотири руки.

-Ой, не можу! – зареготав Сашко! – Принцеса знайшла свого принца! «Жених и невеста замесили тесто!» Ой ні, - пісок з водою!

-Відчепись! – незлобливо сказав Дмитрик, навіть не глянувши на товариша.

Товариші Дмитрика награлися з м’ячем, знову поплавали, а тепер сиділи, перемовляючись, на піску і зацікавлено спостерігали за «будівельниками». За кілька хвилин роботу було закінчено. Замок вийшов дуже красивий! Світланчина мама похвалила дітей і сфотографувала їх біля піщаної споруди. Відпочиваючим теж сподобався замок. Дехто з них навіть підходив і фотографував його. Світланка була рада.

Раптом у всіх на очах Сашко розігнався і з силою вдарив по м’ячу. Той, перекрутившись у повітрі кілька разів, впав прямісінько на замок, зруйнувавши його майже повністю. На обличчі Сашка блукала задоволена посмішка. Світлана розгубилася і розпачливо дивилася на купу піску, яка ще хвилину назад була замком. Люди почали соромити хлопця.

-Ну, і навіщо ти це зробив? – з докором запитала його Світланчина мама. – Ще й, як бачу, пишаєшся собою...

-Вітер і сонце все одно б зруйнували ваш замок, - зухвало відповів Сашко.

Настрій усім було зіпсовано. Світлана з мамою швидко зібрали речі і пішли у пансіонат.

-Який ти тільки дурний і безсоромний! – сердито глянувши на Сашка, сказав Дмитрик і пішов з пляжу. За ним потяглися і інші хлопці.

-Ну, ти чого? Що я такого зробив? – наздогнав Сашко товариша.

-Сам знаєш! – буркнув Дмитрик.

-А чого ви сиділи й бавилися, мов маленькі? Смішно було на вас дивитися!

-Щоб ти знав, у світі усе починається з маленького. Наприклад, з маленької мрії. А потім колись це маленьке перетворюється на велике – на велику справу.

Можливо, ця дівчинка у майбутньому стане архітектором і буде проектувати справжні гарні будинки.

-Ага! – гигикнув Сашко. – А ти станеш інженером-будівельником і будеш зводити дома за її кресленнями!

-А чому б і ні?! – Дмитрик різко зупинився і глянув Сашкові у вічі: - І кому я щось намагаюся пояснити?! У тебе ж одні розваги в голові!

-Облиш, я ж просто жартую! – розгубився Сашко. – Гаразд, визнаю, що вчинив погано. Мир?

-Ні! Спочатку вибачся перед дівчинкою! – рішуче заявив Дмитрик і попрямував додому.

На другий день хлопці знову прийшли на пляж. Сашко підійшов до Світланки і її мами. В руках у хлопця був пакет.

-Вибач мене, будь ласка, - звернувся він до дівчинки. – Я повів себе огидно.

-Гаразд, вибачаю! – одразу погодилась Світланка.

- А на знак примирення, прошу, пригостіться смачною кукурудзою. Тільки-но зварив, ще тепла.

-Ой, дякую! Люблю кукурудзу! – посміхнулася дівчинка і погукнула Дмитрика: - Ходи швидше сюди, покажу тобі щось цікаве!

Коли хлопчина підійшов, дівчинка витягла з сумки планшет і, щось пошукавши у ньому, передала Дмитрику:

-Дивись, хтось з відпочиваючих виклав це фото в інтернет!

На фото Дмитрик побачив себе, Світланку і їхній замок із піску. Під світлиною було написано: «Херсонщина. Лазурне. Майбутні архітектори».

Прочитано 39 раз Последнее изменение Четверг, 28 июня 2018 15:55
Раиса Татаркова

Моя малая родина - Донбасс. Родилась в Донецкой области, закончила исторический факультет Луганского педагогического  института. Преподавала историю, право и философию в школах Херсона, где проживаю и сейчас. Писать стала в очень зрелом возрасте и совершенно случайно. Член литстудии "Парус надежды". Мой литературный наставник - писатель Леонид Марченко. Именно он научил меня писать. Дипломант и лауреат литературного конкурса им. Бориса Лавренёва. Первая моя публикация появилась в журнале "Отражение". Люблю писать для детей, являюсь одним из авторов литературно-художественного детского издания "Настенька". 

Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.
Другие материалы в этой категории: « Глечик з молоком Калюжа »

Комментарии   

0 # Раиса Татаркова 06.07.2018 04:52
Спасибо, уважаемые редакторы!
Ответить | Ответить с цитатой | Цитировать
0 # Раиса Татаркова 06.07.2018 04:49
Спасибо, Николай и Владимир!
Ответить | Ответить с цитатой | Цитировать
0 # Владимир Кучеренко 29.06.2018 06:13
Точно - из маленького начинается большое. Поучительная история. :-)
Ответить | Ответить с цитатой | Цитировать
0 # Николай Довгай 28.06.2018 15:52
Отличный рассказ! :-)
Ответить | Ответить с цитатой | Цитировать

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить

pravoslavniy 2